Декілька питань від Ігоря Соломадіна про святкування 23 серпня у Харкові
Думка Ігоря Соломадіна про те, що і коли було би логічно святкувати у Харкові.
Декілька питань до святкування «Дня визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників» та «Дня міста» в одному флаконі 23 серпня.
1. Істориками-краєзнавцями ґрунтовно науково доведено, що Харків був звільнений не 23 серпня, а 30 серпня. Дивись посилання на докази.
З часів радянщини пішло це ототожнення фашизму і нацизму – різних по суті ідеологій. В нашому випадку мова йде про гітлерівців-нацистів.
Остаточне звільнення Харкова від нацистської окупації означало відновлення мирного життя, відбудови міста і при всіх відомих вадах радянського ладу давало шанси на подальший розвиток та зміни, які потім і відбулися.
2. Ніяких «німецько-фашистських» загарбників в природі не існувало.
З часів радянщини пішло це ототожнення фашизму і нацизму – різних по суті ідеологій. В нашому випадку мова йде про гітлерівців-нацистів.
Остаточне звільнення Харкова від нацистської окупації означало відновлення мирного життя, відбудови міста і при всіх відомих вадах радянського ладу давало шанси на подальший розвиток та зміни, які потім і відбулися.
3. Поєднання Дня визволення та Дня міста в один день 23 серпня відбулося в 1997 р. чисто з економічних міркувань – щоб зменшити витрати. У 1987-1996 роках День міста відмічали 20 вересня, або у найближчу неділю після 20 вересня.
4. З 1997 року День міста в Харкові відмічали дуже помпезно – всі головні масові заходи відбувалися 23 серпня. А на День Незалежності 24 серпня місто вже «видихало», за виключенням, звісно, патріотично налаштованих харків’ян, а їх збиралося відносно небагато. 24 серпня відбувалися сухі офіційні заходи, та скромні святкування патріотичної громади. Так «місцевий патріотизм» затьмарював загальнонаціональний.
5. В Харкові майже ніяк не згадують, що 23 серпня – Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму. І до сьогодні в місті залишаються в занедбаному стані деякі місця поховання жертв сталінського терору – про це я вже неодноразово писав.
6. Рік тому, 23 серпня, під час відкриття фонтану на Майдані Свободи був присутній мер міста при великому скупченні народу. Є версія, що саме тоді він підхопив вірус, від якого і помер, незважаючи на лікування в найкращій лікарні Європи.
7. Висновки.
- Було б логічно відмічати 23 серпня як День національного прапору (як і в цьому році), так і Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму. І це було б символічно – наш прапор, як символ вільної держави, яка захищає своїх громадян від масового терору, позначає приналежність України до Європи та цінностей базових прав людини.
- 24 серпня святкуємо День незалежності належним чином, як головне загальнонаціональне свято.
- День Визволення Харкова від нацистської окупації – 30 серпня.
- День міста – 20 вересня, або в першу неділю після 20 вересня. Це було б доречно хоча б тому, що у вересні повертаються студенти та учні, тобто, місто входить в свій звичайний робочий ритм після літа.
Забагато відмічань та свят? Але це природньо – завершення літа, початок осені, нового навчально-трудового циклу. Пам‘ять про загиблих, відновлення держави, приналежність до цілісної країни та свого рідного міста – все це важливі елементи свідомості та громадянської ідентичності.
Про порушення карантинних обмежень
І, безумовно, не формально а реально дотримуватися всіх норм протиепідемічної безпеки. Бо за їх порушення потім приходиться сплачувати дуже дорого, навіть тисячами загублених життів, не кажучи вже про економічні втрати.
На світлинах – Майдан Свободи сьогодні під час концерту. Фото зроблено з дронів. Неймовірна кількість людей зібралась подивитися виступи Насті Каменських та Maruv.
Щодо Maruv, то виникає питання– навіщо запрошувати до Харкова артистів, які роблять свій бізнес в Росії – державі-агресорі, найманці котрої знищують фізично українців, продовжують обстріли та руйнування? Запрошення такої групи, незважаючи на її естетичну стилістику, це знущання над самою ідеєю Незалежності. Прикро, що у міської влади та багатьох наших співмістян в голові рулить «а какая разніца?»… Таке бездумне «святкування» – не що інше як несвідоме, або свідоме руйнування громадянської та національної гідності харків’ян.
Facebook банит за историческую правду, которая не нравится московитам
