Держава має використовувати бронювання для мотивації тих, хто працює на Державу

Допис військового Ігоря Черняка в соціальній мережі Facebook, в якому він висловив свою думку про бронювання від мобілізації за гроші.

Коли мій 13-річний син дізнався про ідею економічного бронювання за умовні 20 тисяч гривень, то він сповнився рішучості ті 20 тисяч зібрати.

Щоправда, йому було важко пояснити чому це бронювання не має «зворотної сили». Бо таких логічних аргументів немає. Власне, як і вся концепція економічного бронювання в її сучасному втіленні. Адже це більше схоже на продаж індульгенцій.

Є гроші — немає гріхів.

Є гроші — немає (конституційних) обов’язків.

Тримай «масажний салон» на ФОПіка — плати 20-ку і кайфуй. Консультуй ухилянтів з правових питань — плати 20-ку і фігачь просеко щоранку. Займайся будь-якою незаконною дичиною від продажу коксу до рішалова по системі шлях, узаконюй 22-к прибутку на ФОПіка, плати податки, банківську комісію, ту саму чарівну 20-ку — та не парся ні про що.

Так бронювання працювати не може, бо це буде не бронювання, а — дічайша дічь. Бо в умовах війни не можна вирівнювати всіх по майновому цензу. Бо в умовах війни навіть та сама професія може мати різний ступінь суспільної корисності. «Кодити» для онлайн казино та для автонаведення дронів — це різне. Робити хірургічні втручання для порятунку поранених та для збільшення губ — це різні речі. Виступати в суді захисником військових та ухилянтів — це різні речі.

Це все різне.

І те, що може бути Вам зовсім не до вподоби, як правило — оплачується набагато краще. Іноді навіть настільки, що ця різниця покриє будь-яке економічне бронювання.

До чого це я, власне?

Я не проти бронювання як такого. Більше того — я «за» бронювання. Як військовослужбовець я хочу бути впевненим, що до моєї родини у випадку потреби швидко та своєчасно приїде швидка. Не дай Бог, але вчасно прибудуть пожежні чи поліція.

Ці люди дійсно потрібні всім і кожному.

Як і вчителі чи викладачі.

Як адвокати чи бухгалтери.

Як айтішники чи інженери.

Питання не в тому, скільки вони можуть заплатити в бюджет, а в тому — яку соціальну функцію вони виконують. Це може звучати парадоксально, але цей час війни та загальної мобілізації — це час можливостей. Час можливостей для Держави показати цінність людей, які працюють на розвиток цієї Держави. Молодих лікарів, які пішли працювати в екстренку, а не в приватні клініки. Молодих вчителів, які пішли у звичайні школи, а не у приватні ліцеї. Хлопців, які пішли в ДСНС, а не займатися «халтурами» в прокурора району чи голови місцевого суду. Айтішників, які працюють над ПЗ по знищенню ворога, а не там, де просто тупо більше заплатять.

Держава має використовувати бронювання для мотивації тих, хто працює на цю Державу. А не просто продавати індульгенції за 20, 30 чи похєр скільки тисяч.

Дякую!

Доповідь по суті завершив.